Люстрація після тоталітарного режиму - що про це відомо в історії і чи можливо в Росії

Люстрація - слово, яке стало знайоме українцям після 2014 року. Розбираємо, що це таке і як може допомогти у майбутньому в боротьбі з російською пропагандою та її впливом на політичне життя України.

В українському інформаційному та медійному просторі після Революції Гідності 2014 року стало періодично лунати таке слово як “люстрація”. Зазвичай воно застосовується щодо політичних осіб, які були на посадах за часів президентства Віктора Януковича. 

Після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України це слово стали іноді вживати в контексті теми “що робити з Росією після перемоги України. ”

Ми вирішили розібратися, що ж все-таки означає “люстрація”, навіщо взагалі вона потрібна і як може допомогти із впливом роспропаганди на українське політичне життя. Та й чи були взагалі в історії прецеденти, коли люстрація застосовувалася в посттоталітарних країнах?

Отже, почнемо з пояснення самого терміну, його походження та передісторії.

Що таке “люстрація” і коли вона зʼявилася

Для того, аби трохи зануритися в історію появи цього слова у світі та в Україні, ми звернулися до наукових записок Ростислава Балабана “Люстрація по-українськи. Політологічний аспект: виклики і перспективи”.

Згідно з цим посібником, люстрація з латини дослівно перекладається як “очищення через жертвоприношення”. У давнину так називали релігійно-магічні обряди, які позбавляли хвороб та іншого лиха. 

У сучасному політичному житті «люстрація» означає виключення з державної діяльності осіб, які обіймали в минулому керівні посади; заборону обіймати державні посади окремим фізичним особам протягом певного часу і використовується як своєрідний фільтр для очищення державних органів влади, але не є покаранням за порушення законів і не може замінювати чинне законодавство.

Люстрація необхідна для зміни політичних епох та укладів, коли попередній уклад визнається хибним. Йдеться не про репресії, а саме про недопущення конкретних осіб до керівних посад. 

Ця процедура застосовувалася в ряді пострадянських країн, де відбувалася трансформація політичної системи. 

Застосовувати люстрацію у двадцятому сторіччі почали з денацифікації Німеччини за рішенням Потсдамської конференції. Пострадянські люстрації стартували в Чехії з 1991 року, в Угорщині – з 1992; в Румунії – 2012 року. В Угорщині, Чехії, Естонії, Латвії, Румунії – існує перевірка держпосадовців на належність в минулому до керівництва комуністичної партії та служб безпеки.

Як повідомляється в цих наукових записках, у Латвії в 1992 році у виборчому законі існувало положення про необхідність вказати про зв'язок зі спецслужбами, а в 1995 році новий виборчий закон заборонив балотуватися колишнім членам компартії і працівникам КДБ. Те ж саме запровадили і в Естонії в 1995 році.

У Польщі Закон про люстрацію був прийнятий у 1997 році.

Відтак, люстраційні процеси були характерними для країн Східної Європи після падіння комуністичних режимів, а також у післявоєнній Німеччині, де люстрація стала частиною денацифікації.

Коли в Україні з’явився закон про люстрацію

16 жовтня 2014 року набув чинності Закон України “Про очищення влади”. Згідно з його преамбулою, закон визнає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні. 

Закон забороняє обіймати посади на п’ять або 10 років, але не передбачає довічну заборону. Загалом цей закон стосується не тільки посадовців часів радянської доби, а й тих, хто був на посадах з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, тобто за часів президентства Віктора Януковича.

Останні внесені до закону зміни - від 4 березня 2020 року. Втім, нарікання до цього закону таки були. Але про це - трохи нижче. 

Права людини і люстрація Повний текст Висновку Венеційської комісії щодо закону України ''Про очищення влади''

Тут ми хочемо навести уривок зі статті на сайті видання “Українська правда” від 20 грудня 2014 року. Авторка статті - Марина Ставнійчук, членкиня Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія) від України (2007-2013 рр.), заслужена юристка України, кандидатка юридичних наук.

Стаття наводить три головні аргументи Венеційської комісії, що пояснюють особливу роль люстрації, яку вона може відіграти в пост-тоталітарному середовищі. 

1. Запобіжний аргумент свідчить, що люстрація необхідна для захисту нового демократичного режиму шляхом змушення осіб, які обіймають посади зараз, та кандидатів на посади розкрити своє минуле. 

2. Наступний аргумент полягає у тому, що люстрація захищає новостворену демократичну державу від тих, хто мав безпосереднє відношення до владних структур або секретних служб попереднього режиму і може бути, таким чином, об'єктом шантажування. 

3. Аргумент публічної довіри перш за все робить наголос на необхідності зробити державні установі більш прозорими та має повернути довіру населення до незалежності, а також довіру до тих, хто займає посади або має намір зайняти посади в цих установах.

Стаття наголошує, що люстраційна перевірка не є порушенням прав людини, так як демократичній державі надано право вимагати від державних службовців бути вірними конституційним принципам, на яких воно засновано.

Чи виживе в Україні люстрація - уривок зі статті DW від 26 лютого 2022 року

24 лютого Велика палата Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) не задовольнила апеляцію Києва на рішення у справі "Полях та інші проти України" і відповідно підтвердила рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року про те, що закон про люстрацію порушує права людини. Це рішення Великої палати ЄСПЛ є остаточним і оскарженню не підлягає. В Україні нарікають, що ЄСПЛ не вказав, до кого саме люстрація була застосована надмірно.

То як люстрація може в майбутньому допомогти у боротьбі з пропагандою РФ?

Отже, тепер перейдемо до висновків, які можна зробити на основі тієї відкритої інформації, яку ми виклали вище. Чи може взагалі стати в нагоді люстрація, коли справа стосується протистояння?

1. Вперше люстрацію застосували як раз у Німеччині після її капітуляції у Другій світовій війні.

2. Люстрація була також в посткомуністичних країнах Східної Європи.

3. Україна також пройшла через люстрацію після того, як президентом був Віктор Янукович.

4. Отже, це розповсюджена практика очищення влади в країнах, де збираються позбутися слідів тоталітарного режиму.

5. Таким чином зі всього відомого з історії люстрації виходить, що теоретично її можна розглядати як один зі способів денацифікації самої Росії і очищення всієї її системи влади від тих, хто був при Путіні та за часів СРСР. 

6. Як саме цей механізм люстрації в Росії працюватиме - поки що невідомо. Адже наразі в публічному просторі такий сценарій не обговорюється.