Як народилася наша Конституція

28 червня 1996-го – парламент ухвалив Конституцію України. Відтоді цей день є державним святом.

Конституційному процесові в Україні понад 300 років. Точкою відліку вважають 5 квітня 1710 року, коли під час обрання Пилипа Орлика гетьманом уклали документ, пізніше названий Конституцією Пилипа Орлика.

Конституція Пилипа Орлика містить 16 статей. Стольним містом названий Київ. Державна влада поділяється на законодавчу (обрана Генеральна Рада засідає тричі на рік), виконавчу (гетьман без обмеження терміну правління) та судову (Генеральний Суд).

В часи імперії

Ідея Конституції України актуалізувалася через півтора століття.

У 1846-1847 роках Кирило-Мефодіївський братчик Георгій Андрузький написав "Начерки Конституції Республіки".

1905 року Микола Міхновський опублікував свій проект конституції – "Основний закон "Самостійної України", Спілки народу українського". Проект передбачав виборного президента (каденція – 6 років), двопалатний парламент (терміном 3 і 5 років), виборче право з 25-річного віку, рівноправність чоловіків і жінок. Столиця – Київ, кольори державного прапору – жовтий і блакитний.

УНР

Реальний конституційний процес почався 1917 року з утворенням у Києві Центральної Ради. Комісія, очолювана Михайлом Грушевським, склала Конституцію УНР з 83 статей.

Вищою законодавчою владою ставав парламент – Всенародні Збори. Один депутат обирався від 100 тисяч виборців терміном на три роки. Голова парламенту вважався главою держави, тобто йшлося про парламентську республіку. Натомість посада президента чи гетьмана не передбачалася.

Парламент призначав Раду Народних Міністрів і Генеральний Суд УНР.

Подвійне громадянство заборонялося. Виборче право надавалося з 20-річного віку. Громадяни УНР проголошувалися рівними у правах незалежно від віку, статі, раси, віри. Гарантувалися свободи: слова, друку, совісті, пересування, місця проживання, а також недоторканість особистого життя і таємниця листування.

29 квітня 1918 року Центральна Рада затвердила Конституцію УНР, але в життя не впровадила, бо того ж дня втратила владу.

Як приймали Конституцію України

У ніч з 27 на 28 червня 1996 року (загалом безперервно 23 години) Верховна Рада України нарешті, після багатомісячних дебатів, ухвалила Конституцію, яка замінила стару, радянського взірця 1978 року. Проголосували за новий закон 315 депутатів. Україна цього дня стала останньою країною колишнього СРСР, яка юридично скинула радянські кайдани. Процес ухвалення Закону згодом став називатись "конституційна ніч".

Депутати в сесійній залі враховували зауваження президента Леоніда Кучми, а також підтримали всі спірні питання щодо державних символів України, державної мови та права приватної власності. Тоді вперше прозвучав затверджений Конституцією національний гімн та урочисто внесли синьо-жовтий прапор.

Одним з перших проблемних питань голосувалося питання державної мови в половині дев'ятого. Стаття 10 була прийнята в тому вигляді, в якому існує і сьогодні з єдиною державною українською мовою.

Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, а також забезпечення прав людини та громадянина, що сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.