Симптоми і страхи: що відчувають хворі на коронавірус

Ми всі багато чули про коронавірус, але навіть уявити не можемо, що відчувають люди, які підчепили цю хворобу.

Напевно, найкраще про відчуття, симптоми та страхи можуть розповісти ті, хто перехворів на COVID-19.

Наприклад, 21-річний житель Уханя під псевдонімом Тайгер Є розповів The Guardian, як він заразився і повністю вилікувався від смертельного коронавірусу. Назва статті "До пекла та назад" вже дає нам змогу оцінити, що відчувала людина.

"17 січня у мене почали боліти всі м'язи. У мене, можливо, була невелика температура, але не велика, щоб помітити. Якщо озирнутися, то стає трохи страшно, адже мій будинок і мовна школа, де я вивчаю японську, розташовані в радіусі 5 км від того самого ринку в Ухані (де, як вважають, виник коронавірус).

Для лікування болю в м’язах я вжив декілька протизастудних пігулок, тому що думав, що це звичайна застуда. Тепер, коли я замислююся над цим, я, можливо, пропустив найкращий час для лікування, не маючи можливості стримативірус антивірусними препаратами на ранніх стадіях.

Я гадки не маю, як я підхопив вірус. Я завжди харчуюся в тому самому ресторані біля моєї школи. Я тоді не гуляв багато, тому що було дуже холодно, і оскільки я втомлювався після занять, я завжди повертався додому. Як тільки розпочалася семестрова перерва, я залишився з батьками, а не в гуртожитку. Я почав носити маску через кілька днів, коли побачив, як усі навколо їх носять.

До 21 січня в мене все ще боліло тіло, тому я подзвонив татові. Він відчув, що зі мною щось не так, і закликав мене негайно йти додому. Того вечора я поміряв температуру тіла, яка виявилася підвищеною. Моя мама сказала, що якщо моя температура все одно не знизиться пізніше тієї ночі, ми підемо до лікарні. Об 11 вечора тієї ночі лихоманка не зникла, тож я пішов до лікарні Тонджі.

По приїзді я побачив, що лікарня вже переповнена пацієнтами. Вперше в житті побачивши лікарів у захисних костюмах (досі я бачив таке тільки в документальних фільмах про SARS), я зрозумів, що відбувається щось недобре.

Я не був таким здивованим чи зляканим, коли побачив усіх людей, бо це одна з найкращих лікарень в Ухані і там завжди дуже людно. Через великий натовп я вирішив замість цього поїхати до легеневої лікарні Уханю, і це виявилося правильним рішенням.

У той час, коли я приїхав, там не було жодного пацієнта. У мене взяли аналізи крові, печінкові проби і зробили комп’ютерну томографію (КТ). На знімках КТ було видно неоднорідні затемнення в нижній частині легенів. Я почав вживати призначені в лікарні ліки й один препарат традиційної китайської медицини.

Моя самоізоляція почалася 22 січня, до моєї кімнати примикає власна ванна і туалет, що було дуже зручно. Готувала мені бабуся, вона ж і приносила їжу, попередньо надівши маску. Ще ми використовували одноразові палички тощо, аби все це можна було потім викинути.

Найгірші часи

25 січня у мене пройшло обстеження. Я почав кашляти. Це був дуже сухий кашель з маленькою жовтою мокротою. Результати показали, що моя ситуація погіршується, і інфекція поширилася на мої легені. Лікар поставив мені крапельницю, тоді як пероральна медицина залишилася такою ж. На той момент лікар сказав мені, що я підозрююсь у наявності вірусу, але лише експертна комісія може вирішити, хто зможе скористатися набором для тестування.

До 26 січня вставати стало надзвичайно важко, і я тремтів від холоду. Я відчував, що у мене висока температура. У мене було 39С. Пізніше стало відомо, що ситуація на середній стадії може розвиватися дуже швидко, але не встиг я отямитися, як до вечора температура впала. Здавалося, ніби я побував у пеклі й повернувся назад. Той період з 21 січня до 26-го — був найгіршим. Я так кашляв, що болів живіт, боліла спина. Це були одні з найгірших днів у моєму житті.

Тоді я зрозумів, що мені потрібна певна духовна підтримка інакше я не впораюся. Тож я дивився своє улюблене шоу-аніме і бачив їхнє нормальне, щасливе життя, думав, що мені, можливо, доведеться попрощатися з цим життям назавжди. Але переглядаючи шоу, я побачив, як у головної героїні були неприємності спочатку, але вона, нарешті, з цим впоралася і досягла успіху в кар’єрі.

Розумієте, я збирався летіти до Японії в середині лютого, щоб піти на концерт Айяки Охаші, японської актриси та художниці-аніме, але з перекриттям кордонів я подумав, що все може скасуватися. Тому я подумав: «Мені потрібно одужати, якщо я хочу побачити її наступний концерт». Це мотивувало і втішало мене. Я двічі за той тиждень я бачив уві сні, як зустріну її. 

28 січня у мене був ще один повторний іспит, який показав, що обидва мої легені покращуються. Після лікарської консультації між лікарями вони вирішили, що я отримав право на тест на коронавірус".

У хлопця на коронавірус перехворів і брат. Вони обидва приймали ліки. Погане почуття мали мама та бабауся головного нероя. Але їх не тестували на коронавірус, проте жінки прймали пігулки. 

У лютому хлопець пройшов повторні тести на коронавірус. Вони були негативні. У нього пройшов кашель. Лікарі наполягали на повторному проходженні тесту. Він також виявився негативним.

І таких історій безліч. Важко уявити. Більше 4 мільйонів людей хворіють на коронавірус. Звичайно, багато хто з них - без симптомів. Але підтримаємо і зрозуміємо, всіх, хто зараз стоїть на охороні наших життів.