Довга вахта: Через карантин деякі мешканці Дружківки «застрягли» на роботі в інших областях

Через пандемію коронавіруса в Україні було відмінено транспортне сполучення. Деякі мешканці Дружківки, що працюють задалеко від рідного міста, не поспішають повертатися додому. По-перше - ні на чому (таксі в розрахунок не беруть, бо дуже дорого, особливо, якщо працюють на заході країни). По-друге - сподіваються на очікуване відновлення роботи транспорту.

43-річний мешканець Дружківки Олег зараз перебуває у Львівській області. Він розповів по телефону, що власник підприємства, де він зараз працює, ще до карантину отримав дуже безлике замовлення, тож роботи вдосталь, навіть взяли додаткових працівників вже під час карантину.

«Я знаходжуся тут з лютого цього року, - каже Олег. - Ще у середині квітня мав би поїхати додому у 10-денну відпустку, але не сталося: потяги відмінили, автобуси теж. А на таксі їхати зі Львова до Дружківки якось задорого».

Але головне, продовжує Олег, що є робота, за яку дуже добре платять.

«У Дружківці я стільки не заробив би», - стверджує він.

Більш за все в цій ситуації Олег сумує за дружиною та дочкою - він не бачив їх вже більше трьох місяців. Спілкуються по телефону або у Вайбері, надсилають один одному світлини чи короткі відеопривітання.

«Придбав їм тут багато подарунків, залишилося тільки довезти їх моїм коханим дівчатам, - посміхається він.

Ще один дружківчанин, 38-річний Олександр, також працює неблизько - під Одесою, на будівництві. Він теж поки не може залишити місце роботи та поїхати відвідати рідних у Дружківку.

Олександр розповідає, що вперше працює на вахті без перерви такий довгий термін - тут він з середини січня.

«Відверто кажучи, я дуже втомився, - зізнається він. - Працюємо майже щодня з півсьомого ранку ранку до п’яти вечора. Поки не знаємо, як це відіб'ється на нашій зарплаті, але начебто завжди за все вчасно та дуже добре платили».

Олександр міг би поїхати у відпустку додому ще у березні, але він вирішив тоді залишитися, щоб допомогти вчасно здати один об’єкт, на якому працювала інша бригада. А згодом оголосили карантин та відмінили міжміські транспортні перевезення.

С жінкою Олександр розлучився два роки тому, дітей в них немає, тож сумує він за батьками та друзями, та й городом треба займатися, бо батьки вже стареньки.

«Сподіваюсь, що до кінця травня пасажирські перевезення відновлять, і тоді вже я нарешті обійму рідних, - каже він. - А якщо ні - візьму таксі до Дружківки, скільки б це не коштувало. Грошей вистачить».