Фільми про епідемію та віруси. Що подивитися на карантині

Сидіння на карантині спонукає на читання книжок та переглядання фільмів.

Ми зібрали підбірку фільмів про пандемії чи епідемії. Якісь з них лякатимуть6 а інші - заспокоюватимуть.

Оберіть те, що вам більше сподобається і переглядайте карантинними вечорами.

"Зараза" (Contagion), 2011

Три місяці тому «Зараження» був просто фільмом про епідемію з купою відомих акторів. Його згадували, щоб навести приклади, коли кіно робить неприпустиме – в перші 15 хвилин умертвляє героя, зіграного великою зіркою.

Сьогодні епідеміологічний процедурал Стівена Содерберга дивляться всі. Фільм майже дев'ятирічної давності про світову пандемію небезпечного вірусу зі смертністю 25–30% – в десятці популярних фільмів на ITunes і в тренді на стрімінгових платформах. Почасти, тому що він, напевно, підбирається найбільш близько до ситуації з коронавірусів. Смертність захворювання у Содерберга все одно надзвичайно висока, але це той мінімум, який може собі дозволити кіно. Але головна причина успіху – в тому, що «Зараження» давно і заслужено користується славою фільму коректного і наукового. На нього з приязню дивляться навіть профільні фахівці, чого майже ніколи не буває у випадку з подібним кіно.

«Зараження» дійсно не дозволяє собі драматичні штампи, характерні для Голлівуду. Його драматизм - в сухості оповідання. Воно не лінується пояснювати і показувати, як працює державна машина, яка намагається запобігти поширенню хвороби, коректно відображає роботу вчених і наочно показує соціальні наслідки епідемій.

"Я - легенда" (I Am Legend), 2007

«Я — Легенда»  — американський постапокаліптичний художній фільм жахів режисера Френсіса Лоуренса. В головній ролі — Вілл Сміт (Will Smith). Вілл Сміт грає Роберта Невілла (Robert Neville), можливо останню людину на Землі, що вижила після глобальної епідемії штучного вірусу. Він працює над створенням антивірусу, і пошуку джерела початку розповсюдження зарази, в точці відліку у Нью-Йорку.

Роберт Невіл — Військовий медик, вчений, що намагається стримати розповсюдження жахливого невиліковного вірусу, який виявився результатом людської діяльності. Завдяки імунітету Невіл залишився єдиною людиною в руїнах міста, яким колись був Нью-Йорк, а можливо, і на всій планеті. Протягом трьох років Невіл методично відправляв радіоповідомлення у відчайдушній надії виявити когось з тих, хто вижив. Він самотній. Єдиний друг - собака Саманта, яка потім була інфікована. Жертви вірусу — інфіковані мутанти, ховаються в тіні, спостерігаючи за кожним рухом Невіла в очікуванні його неминучої помилки. Невіл намагається підібрати антивірус на основі власної крові, що володіє стійким імунітетом. І при цьому він знає, що в меншості, і часу все менше.

«28 днів потому» (28 Days Later), 2002

Людина (Кілліан Мерфі) виходить з коми в порожній лікарні, порожньому місті і порожній Англії через 28 днів після Дня 0, коли групою активістів з лабораторії був випущений назовні небезпечний вірус, що індукує сказ. Англія, правда, виявляється не зовсім порожньою – багато заражених не встигли померти, а ті, що вижили намагаються залишитися людьми в умовах соціального колапсу або просто продовжити виживати.

Фільм Денні Бойла за сценарієм Алекса Гарленда не виходить назвати інакше як епохальним. «28 днів потому» значно змінив правила гри в зомбі-жанрі. 

«Дванадцять мавп» (Twelve Monkeys, 1995)

Злочинець і антисоціальний елемент із зовнішністю Брюса Вілліса повинен відправитися з 2035-го на 1996 рік і взяти зразок чистого штаму вірусу, який кілька десятків років тому загнав залишки людства в підземеллі.

Вперше на екрані голений налисо Брюс Вілліс, перша номінація на «Оскар» для Бреда Пітта, один з кращих зразків фірмового креативного хаосу Террі Гілліама і незабутня кінцівка. Звичайно, потрібно згадати і джерело натхнення «Дванадцяти мавп» - фотофильм Кріса Маркера «Злітна смуга» 1962 року. Звідти Гілліам взяв фінальний твіст, багато в чому визначив «Дванадцять мавп» не стільки як фільм про епідемію, скільки як екзистенціальний парадокс.

"Останнє кохання на Землі" (Perfect Sense), 2011

Ну і вже зовсім незвичайний жанр для фільмів жахів про епідемію - фантастична мелодрама. Герої Евана Макгрегора і Єви Грін знайомляться і починають свій роман в той час, коли людство страждає від невідомого раніше вірусу S.O.S. (Severe olfactory syndrome - важкий нюховий синдром).

Дія зарази полягає в тому, що вона поступово, одне за іншим, позбавляє людей по всій планеті почуттів: спочатку люди втрачають нюх, потім перестають відчувати смак, далі - глухнуть, а після цього - сліпнуть.

Пандемія супроводжується масовою депресією, спалахами агресії і неконтрольованим насильством, коли люди намагаються пристосуватися до нових умов життя.

Героїня Єви - Сьюзен - лікар-епідеміолог, тому вона намагається знайти ключ до вірусу, зрозуміти, як він передається і чим його можна зупинити. Герой Евана - шеф-кухар, який намагається хоч якось компенсувати людям відсутність можливості відчувати смак його страв.

А ще серед усього цього хаосу закохані намагаються не втратити один одного. І що буде з ними і з усім людством, якщо вони перестануть відчувати абсолютно все?