В ХХI столітті труд гончарів залишився у пам’яті людей та в історичних матеріалах. На зміну кераміці прийшли порцеляна, високоміцне скло та метал.
Оновлена виставка української керамики ХХ сторіччя, що наразі працює у холі Дружківського історико-художнього музею по вулиці Енгельса, 112, знайомить з двома родами керамічних виробів – посудом та декоративними фігурами, які вироблялися в різних областях України.
Виготовлення виробів з глини – гончарне мистецтво, мабуть, одне із самих старих ремесел, які супроводжують людство вже не одне століття, якщо не тисячоліття.
До виробів української кераміки можна віднести іграшки, декоративні фігурки, керамічну плитку. Але основний продукт – це, звісно, посуд.
Керамічний посуд існує з людством більшу частину його цивілізованого розвитку. Можна сміливо стверджувати, що з появою такого ремесла, як гончарство, почався етап культурного та свідомого розвитку людства.
Найдавніші вироби з кераміки, які знаходили археологи, датуються 29-25 тисячоліттями до н.е. Прародителькою саме української кераміки можна сміливо вважати Трипільску культуру.
Кераміка – це вироби, виготовлені з глини, та які пройшли випал. Українська кераміка – не виключення.
Перший керамічний посуд виготовлявся виключно руками. Одним із способів виготовлення було “наматування” глини на будь-який інший виріб, наприклад, корзину, після чого поверхня виробу згладжувалася.
Винайдення гончарного кола стало справжньою революцією у гончарному ремеслі. Його стали використовувати приблизно у 4-2 тисячолітті до н.е. У сьогоднішньому виробництві керамічного посуду ручні та ніжні гончарні кола майже не використовуються. Їх замінили кола з електричним приводом.
Як вже було сказано вище, українська кераміка бере свій початок у культурах Трипілля. З часом у різних регіонах України стали з’являтися свої центри виробництва українського керамічного посуду, які, в тому числі, використовували свої технології виготовлення, а також, свої сорта глини.