Сьогодні в Україні поминальна неділя. Так сталося, що у 2020 році поминальна неділя співпала із карантином через коронавірус та 34-ю річницею Чорнобильської катастрофи.
Постанова Кабміну і головного санітарного лікаря країни забороняє через епідемію коронавірусу відвідувати кладовища, але ніхто не забороняє нам згадувати померлих вдома не тільки у спеціальний день.
Читайте: Заборонено чи не рекомендовано: що з походами на кладовище у поминальну неділю
А ще не заборонено поцікавитися, як згадують та поминають померлих у різних країнах.
Мексика
У мексиці поманальні та поховальні традиції запозичені від католицтва та язичництва корінного населення індіанців. Від останніх їм дісталося філософське ставлення до смерті як до одного зі станів людини.
У мексиканців також є спеціальний день для згадування усіх померлих. У цей день можна побачити, що скрізь висять та стоять ляльки-скелети, жовті чорнобривці. Саме такі квіти покладають на спеціальний вівтар, який у цей день створюється у кожній оселі. Вівтар – це стіл, на якому, окрім квітів, є їжа та напої поряд із портретами померлих та іконами.
Цей день у мексиканців прийнято зустрічати із гарним настроєм, оскільки душі померлих приходять зустрітися із живими. Також у магазинах можна купити солодощі у вигляді скелетів та черепів.
Японія
У Японії свято поминання померлих триває три дні сьомого місяця за місячним календарем, але зараз це 15 серпня. Цей день має назву «О-бон», слово «бон» перекладається як посуд із підношеннями духам померлих. В О-Бон запалюють вогні мукаебі, що вказують духам предків шлях до рідної домівки, роблять їм підношення до вівтарів у кожній оселі, моляться у храмах за їх добре посмертне існування. Вівтарь вдома прикрашають сезонними фруктами та овочами, квітами фізалісу та лікорісом, по кутах ставлять скріплені гілки бамбуку.
У цей день відвідують могили, прибирають їх, прикрашають, запалюють свічки. Ще один елемент свята - традиційні танці бон-одорі, призначені для зустрічі, поминання і проводів душ предків. Майданчиком для виконання танцю можуть служити буддійські храми або міські площі.
Індія
Індуїзм трактує смерть людини як тимчасовий стан на шляху до наступного переродження. Індуси вважають, що покійні предки деякий час (в межах десь трьох поколінь) є найближчими божествами для нащадків.
Після смерті і поховання брахмана його сім'ї належить поставити в честь цієї події два камені: один вдома, другий на березі якої-небудь водойми. Ці камені будуть символами духу покійного, і 10 днів над ними слід лити воду і жертвувати злаки. Протягом року один раз на місяць в честь покійного приносяться жертви їжею. На річні поминки серед інших запрошується кілька брахманів, які роблять жертвопринесення і читають молитву відпущення гріхів померлого. У давнину для цього була потрібна кров тварини, тепер обходяться зерном, овочами і фруктами.
Багаті люди в Індії іноді ставлять в честь своїх покійних предків невеликі кам'яні мавзолеї з різьбленими барельєфами. Місця для них вибираються священні або біля води. Сюжети різьблення зазвичай розповідають про епізоди з життя Шиви і Парваті.
Ізраїль
У синагогах чотири рази на рік промовляється поминальна молитва Ізкор (або Азкарат-Нешамот). Роблять це у святкові дні: Йом-Кіпур, Шміні-Ацерет, в останній день свята Песах і в другий день свята Шавуот. Головним поминанням є скоєне в Йом-Кіпур, оскільки цей день - день спокутування як для живих, так і для мертвих.
Згідно зі звичаєм, під час виголошення молитви Ізкор, ті, у кого живі обоє батьків, повинні вийти із залу синагоги. Той, у кого хтось із батьків помер менше року тому, залишається в синагозі, але не вимовляє Ізкор за цього батька.
Традиції мусульман
Шаріат не вітає проведення поминок, але і немає строго заборони. Застілля в Ісламі повинні влаштовуватися з приводу радісних подій, а не сумних. Тому поминальна трапеза повинна бути скромною. Поминки не повинні фінансово обтяжувати родину покійного і змушувати їх до зайвих витрат.
У багатьох мусульманських народів є традиція проводити поминки на 3-й, 9-й і 40-й день після смерті. У традиційних сім'ях є звичай проводити роздільні мусульманські поминки для чоловіків і жінок, але у менш консервативних прийнято просто сидіти за окремими столами у різних кутах залу.